На полотно лягають візерунки,-
Зіп’ялась квітка, пуп’янок розцвів.
Все тут: зітхання й поцілунки,
Щасливі миті …й біль, що відболів.
Усе несеться у танку неспиннім,
Проходять роки, птахами летять,
І вже ніколи в серденьку невиннім,
Вони тривоги рани не з’ятрять.
Шалений ритм. Життя людей кружляє:
То підніме, то викине з сідла.
Лиш полотно столітнє пам’ятає :
Жіноча доля щастя зберегла.
І як зав’яже дівчина хустину,
Покриє плечі жінка дивом тим!
Засяє сонце у погожу днину,
І стане сіре, раптом, золотим.
Тягар проблем помітно стане легшим,
Надія блисне, де вогник догорів.
Дарунок хустки. Нехай він буде першим!
Нехай стає він оберегом матерів!
Ідеш у світ – візьми з собою хустку.
Як важко стане – з ніжністю згадай,
Про серця щем, заповни серця пустку,
І спомин… ворогам не віддавай!
                                Михальчук А.Б.

День української хустки