Кожному з нас, дорослих, довелося відвідати чудову казкову країну з назвою Дитинство. І нехай не в усіх були дорогі іграшки й гарне вбрання, але найціннішим є те, що подарувало нам дитинство, — любов і турбота наших батьків. Хто не пам’ятає теплих маминих рук, ласкавого, всерозуміючого і всепрощаючого погляду, її доброго й чуйного серця. І от сьогодні, у зрілому віці, маючи певний життєвий досвід, власні помилки й невдачі, перемоги й поразки, ми повинні ростити й виховувати наших дітей. Це важко. Це відповідально. Головне — не нашкодити.

Важливо розуміти наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті. Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний, індиферентний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка).

Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», — заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок.

Завдання дорослого — попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Ознаки гіперопіки

  •  Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.
  •  Перебільшена увага до дитини.
  •  Головне місце в родині — для дитини.

Наслідки

  • Дитина не привчається до самостійності й відповідальності;
  • у дитини виникає реакція безініціативності;
  • постійне очікування невдач і поразок;
  • підвищується рівень тривожності;
  • урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності

Авторитарний стиль (виховання за типом «Попелюшка»)

Авторитарний стиль виховання — це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку. Авторитарні батьки прагнуть контролювати всі сфери життя дитини. Діти з авторитарних сімей практично не мають прав і позбавлені свободи дій.

Насправді авторитарні батьки — не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно

ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ… ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Щоб зберегти психологічний контакт із підлітками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

Ознаки авторитарного стилю

  •  Усі рішення приймають батьки.
  •  Дитина в усьому повинна підкорятися волі батьків.
  •  Чітке виконання правил дисципліни й порядку.
  •  Мета батьків — виховання відповідальності, уміння додати труднощі.
  •  Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.
  •  Навмисне обмеження свободи.

Наслідки

  •  Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками;
  •  виникнення в дитини остраху невдачі;
  •  формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);
  •  зміна з віком характеру поводження: може виникнути рабська покірність перед начальством, жорстокість і агресія — щодо більш слабкого.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ (Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Батьки цього типу готові поступатися вимогам дитини з ранніх років і з готовністю потурають будь-яким її примхам, не пред’являючи до неї практично ніяких вимог. Головною фігурою у відносинах «батьки — дитина» є дитина, а не батьки.

Ліберальні батьки, як правило, керуються благими намірами, але їх зусилля можуть призвести до прямо протилежних наслідків. Більшість з нас хоча б один раз зустрічалися з дітьми ліберальних батьків — вони безвідповідальні і інфантильні, вважають, що оточуючі їм зобов’язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти, СХИЛЬНІ ДО НЕСЛУХНЯНОСТІ, АГРЕСИВНОСТІ. В ПРИСУТНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОВОДЯТЬ СЕБЕ НЕАДЕКВАТНО ТА ІМПУЛЬСИВНО

Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

Наслідки

  •  Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;
  •  підвищується рівень тривожності дитини, імпульсивність; ,
  •  виникає неадекватна самооцінка, агресивність;
  •  дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;
  •  з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.

ДЕМОКРАТИЧНИЙ СТИЛЬ (авторитетний, передбачає співробітництво батьків і дитини) Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя ,вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості. Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. Завдяки турботі авторитетних батьків, їх увазі до життя і потреб підлітка, він не тільки прагне їм догодити, але й отримує загальний напрямок для подальшого розвитку і особистісного зростання.

Ознаки демократичного стилю

  •  Батьки розвивають у дитині особисту відповідальність і самостійність.
  •  Дитина бере участь в обговоренні сімейних проблем, прийнятті рішень.
  •  Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, поважають її думку.
  •  Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.

Наслідки

В училищі дитина має гарний рівень адаптації, не соромиться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.

Індиферентний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

На жаль, багато батьків практикують індиферентний стиль виховання, часто навіть не підозрюючи про це. Індиферентні батьки просто … індиферентні. Вони не беруть участі у житті дитини, не цікавляться його потребами. Діти в таких сім’ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, гвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину?

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Може виявитися, що ваша дитина від природи дисциплінована, але для розвитку їй потрібна теплота і турбота. Або ж ваша дитина, навпаки, потребує дисципліни їй потрібен порядок, щоб відчувати себе в безпеці. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від неї чекають.

Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Проблеми сімейного виховання стають актуальнішими для будь-якого суспільства, тому що родина — одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І можна погодитися з думкою великого англійського філософа і педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».